64546127_ico_crossСвята церква 27 вересня відзначає ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО — велике християнське дванадесяте свято.
Щоразу, читаючи молитви, уважно слухаючи церковний спів, християнин осіняє себе хрестом. Ця дія, що сприймається звичайним атрибутом християнства, несе глибокий і важливий зміст. Взагалі все, що ми робимо в плані церковного життя, важливе. Важливе в першу чергу для кожного християнина зокрема, адже у день, коли Господь спитає нас про те, як ми прожили час життя, ми відповідатимемо не про ближніх, не про чужі гріхи, а про те, чи вірили ми самі, чи діяли так, як вимагала того сповідувана нами на словах віра.
Хрест Господній, як символ, неоднозначно сприймається не тільки представниками нехристиянських вірувань, але й самими християнами різних деномінацій. Свята Православна Церква, дотримуючись апостольської віри, святоотцівського вчення вшановує Хрест Христів, благоговійно поклоняючись йому, як знаменню перемоги Божественної сили над смертю.
Апостол Павло пише у своєму посланні до християн Церкви в Галатії: «Нічим не бажаю похвалитися, хіба тільки Хрестом господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розіп’ятий і я для світу». А преподобний Єфрем Сірин залишив нам справжній зразок дійсного християнського мислення про Хрест Господній: «Хрест — воскресіння мертвих. Хрест — уповання християн. Хрест — жезл калік. Хрест — утіха бідних. Хрест — приниження гордих. Хрест — надія безнадійних. Хрест — отець сиріт. Хрест — охоронець немовлят. Хрест — утіха скорботних. Хрест — слава мужів. Хрест — вінець старців. Хрест — світло тих. Хто в темряві. Хрест — мудрість неуків. Хрест — проповідь пророків, супутник апостолів. Хрест — чистота дів і радість священиків. Хрест — основа Церкви, утвердження вселенної. Хрест — очищення прокажених, підняття розслаблених. Хрест — хліб голодних, джерело спраглих. Хрест — покров нагих… На жоден час, ані на мить не будемо покидати Хреста Господнього, і без нього не станемо нічого творити. Але чи спимо, чи встаємо, чи працюємо, чи їмо, чи п’ємо, чи вирушаємо в дорогу, чи пливемо морем, чи переходимо ріки — будемо прикрашати себе животворчим Хрестом і не злякаємося «ні страху вночі, ні стріли, що летить вдень, ані пошесті, що ходить у темряві, ані напасті духа зла опівдні».
В церковній свідомості православної людини закарбоване поняття постійного споглядання Хреста. Цей аскетичний таємничий прийом дуже гарно пояснює святитель Григорій Нісський в описі життя Мойсея Законодавця: «Споглядати Хрест — означає все своє життя зробити ніби мертвим і розіп’ятим для світу, перебувати незворушним на всякий гріх, як говорить пророк Давид, пригвоздивши свою плоть страху Божому. А цвяхом, що утримує плоть є стримання». Святий Феофан Затворник називав таке діяння співстражданням Христу і пояснював свою думку так: «Потрібно безжально спонукати себе до всього доброго і опиратися усім недобрим пориванням. І це завдасть не менше болю, ніж зовнішні страждання і невільні. Саме тому й можна говорити про співстраждання Господу, відповідне Його смерті». А як виразно пояснює несення свого хреста в житті християнином святитель Ігнатій Брянчанінов: «Взяти свій хрест — означає великодушно переносити ті насмішки та зневагу, яким світ осипає послідовника Христового, ті скорботи й гоніння, яким гріхолюбний та засліплений світ послідовника Христового переслідує… Взяти свій хрест — означає мужньо терпіти важкий невидимий труд, невидиме томління, мучеництво заради Євангелія, у боротьбі із власними пристрастями, із гріхом, що оселився всередині нас, із духами злоби, які люто повстануть проти нас і несамовито спротивляться нам, коли ми зважимося скинути з себе ярмо гріха і підкоритися ярму Христовому».
Східна Церква так високо почитає святий хрест, що встано¬вила в його честь аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь святого Господнього хреста — це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста. Тож погляньмо на історію його воздвиження.
Історія встановлення празника
Історики Східної Церкви одностайно стверджують, що передусім дві події дали мотив до встановлення цього святкування: знайдення Господнього Хреста в IV ст. і його повернення з перської неволі в VII ст.

Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних свят, але, як історія знайдення Хреста Господнього, так і історія виникнення самого святкування з цього приводу оповиті серпанком легенд і тут нелегко відрізнити історичну дійсність від вигадки.

Треба зауважити, що у цьому святкуванні не йдеться про звичайне шанування Хреста Господнього, яке буває у Хрестопоклонну неділю. Тут ідеться про те, що, власне, становить смисл празника, про що говорить сама назва: Воздвиження, що означає Піднесення, тобто окрема урочиста священнодія прославлення Хреста Господнього.

Початок святкування Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, що його збудував рівноапостольний Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі. Це освячення відбулося дуже врочисто за єрусалимського святителя Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після освячення храму було врочисте воздвиження віднайденого Хресного Дерева. Під час воздвиження народ багато разів взивав «Господи помилуй». Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам’ять посвячення храму Господнього Воскресіння 26 вересня, а Воздвиження Чесного Хреста — 27 вересня.

Друга важлива подія, що зробила загальним свято Воздвиження на Сході й на Заході це повернення Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 р. захопив Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через 14 років імператор Іраклій після своєї перемоги над персами віднайшов Хрест Господній та приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення. Відтоді свято стали називати: «Всесвітнє Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього». Оскільки свято Воздвиження нагадувало про Христове розп’яття і смерть, то з найдавніших часів стало звичаєм Церкви в цей день дотримуватися строгого посту.

Свято Воздвиження належить до двонадесятих свят Православної Церкви. Крім Воздвиження Церква вшановує святий Хрест ще в Хрестопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздвиження, на утрені традиційно виноситься святий Хрест для поклоніння, але без обряду піднесення Хреста, яке є особливістю тільки свята Воздвиження.

В історії Церкви Руси-України цей обряд згадується вже в ХІІІ ст. В давні часи, воздвиження святого Хреста проводилося тільки у єпископських кафедральних храмах і великих соборах, де був єпископ і багато священиків. Митрополит Кіпріан (1381–1406) у своєму «Повчанні руському духовенству» пише: «А щодо воздвиження Чесного Хреста, то в кожній церкві, по цілій землі, де живуть християни Хрест воздвигають, де є хоча б один священик, на славу чесного і животворчого Хреста».

Опис обряду воздвиження можна знайти в історичних згадках XV і XVI ст. Винесення святого Хреста після великого славослів’я на утрені та воздвиження його — все так само, як і сьогодні — було п’ять піднесень з усіх сторін тетраподу, а останнє воздвиження ще раз на схід. Під час кожного воздвиження хор співає «Господи помилуй». Обряд закінчується поклонінням і цілуванням святого Хреста при співі кондака «Вознісся на хрест волею» і «Хресту Твоєму».

Свято Воздвиження нагадує нам про наш обов’язок шанувати, любити й визнавати святий Хрест. «Не стидаймося Хреста Христового, — каже святий Кирило Єрусалимський у своїй 4-ій огласительній промові — хто б його не укривав, а Ти явно клади його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, тремтіли й далеко втікали. Роби цей знак, коли ти їси чи п’єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом, при кожній нагоді». А святитель Іоан Золотоустий каже: «Хрест — благовоління Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, утвердження Церкви, твердиня Святих, світло всього всесвіту».20140925_175606

 

09/25/2014

Categories: Віровчення

Leave a Reply


Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.